Традиційний японський стиль

Татуювання в Японії з’явились близько 2500 років тому. Протягом століть їх використовували в нижчих верствах суспільства. Узори на тілі мали виключно ритуальну складову. Починаючи з 16 століття, татуювання отримує значення декоративного елемента. Їх починають наносити ремісники, шулери та члени Якудзи. А ось в сучасній Японії до татуювань ставляться дуже обережно.

Класичний японський стиль отримав назву «Іредзумі». Він з’явився в 17 столітті. Особливу популярність татуювання здобули серед простого люду. Вони надавали кожному малюнку на тілі своє сакральне значення. Вони підкреслювали індивідуальність власника.

Особливості стилю

Традиційний японський стиль відрізняється:

  • великою площею татуювання;
  • асиметрією форм;
  • використанням великої кількості дрібних мотивів на фоні основного малюнка, які повністю заповнюють порожні фрагменти тіла;
  • фігуративним характером головного малюнка;
  • обведенням мотивів декоративним контуром;
  • використанням насичених відтінків.

Основними сюжетами японських татуювань були казки та морські легенди, де головними героями були коропи, дракони та самураї. Також зображають гейш, різноманітні маски, богів та інші елементи східної культури. Іредзумі повністю покриває поверхню спини, рук, стегон та грудей людини. Тому робота над одним малюнком може тривати роками. Сюжет підбирається відповідно до конструкції тіла, тому в кінцевому варіанті він дечим схожий на розкритий плащ чи кімоно.

Історично японський стиль тату має чотири основні теми: релігія, міфологія, рослинний світ та світ тварин. Кожне зображення має свій глибокий сенс. Кольорова гама, яка використовується при нанесенні малюнка, зосереджена довкола чорного та червоного відтінків. Також можна використовувати бронзовий, зелений та жовтий кольори, але це буває дуже рідко.

Визнані майстри японського стилю

Одним з найбільш шанованих тату-майстрів в цьому стилі вважається Хоріоші ІІІ. Він набиває татуювання вже більш ніж 40 років. Але, на превеликий жаль, записатися до нього неможливо. Він працює лише над старими малюнками, які потрібно завершити.

Не менший талант є і в молодих майстрів. Кращим серед них є Шиге. Він комбінує західні віяння з японськими традиціями. Не дивлячись на яскраво виражений неотрадиціоналізм, його роботи високо оцінив сам Хоріоші ІІІ. У вступі до книги молодого майстра він назвав роботи Шиге справжнім мистецтвом.